Історія театру

Театр «Воскресіння». Історія життя
У 1990 році у Львова в будівлі колишнього кінотеатру «Піонер» режисер Ярослав Федоришин заснував театр «Воскресіння».У цьому ж році театр одразу вразив глядача своєю дебютною виставою «Чудо Святого Отця Миколая над Половчином». Із цією ж виставою відбулися перші гастролі — подорож до міста Турка, що в мальовничих Карпатах, куди ще не ступала магія театру.
Далі українська театральна публіка вперше побачила такі вистави, як «Благовіщення Марії» Поля Клоделя, «Юдита» Франца Гебеля, «Каїн» Джорджа Байрона, «Гірські Велетні» Луїджі Піранделло. Кожна постановка театру — це мистецтво, що рветься за межі звичайного.
У 1991 році театр бере курс на світову славу. Запрошення до Ченстохови та Кракова відкрили для «Воскресіння» шлях до визнання за кордоном.
«Воскресіння» стає амбасадором несподіваного, театром без рамок, де на сцені завжди розгортається експеримент, що приносить неочікувані враження глядачам із різних міст України та світу й закохує їх у себе.
Поєднуючи сучасні форми та жанри, театр грає щороку 150 вистав, частину з яких — на вишуканих театральних сценах різних куточків світу. Театр бачили на фестивалях у Шотландії, Єгипті, Туреччині, Словаччині, Словенії, Польщі, Німеччині, Сербії, Нідерландах та інших країнах світу.
Театр «Воскресіння» живе не тільки сценою, а й вулицею, де такі вистави, як «Глорія», «Святе та грішне» Василя Дергача, «Йов» Кароля Войтили, «Зустріти Просперо» за Вільямом Шекспіром, "Сни за Кобзарем" перетворюють кожен вихід на справжнє феєричне дійство.
Щоосені розправляє крила й підкорює серця людей «Золотий Лев» — власний міжнародний фестиваль театру «Воскресіння». Це один з найбільших театральних форумів України, що об’єднує творчі сили з цілої України та світу.
Сьогодні «Воскресіння» — справжній скарб української та світової драматургії. Це вічне сяйво, незгасимий вогонь театрального мистецтва, де кожна вистава, як подорож душею театру.

Усе починалося з мрії…
Щоразу, минаючи колишній кінотеатр «Піонер», молоді та сповнені енергії серця на старті свого акторського шляху відчували запал справжньої театральної стихії.
«Я б дуже хотів тут мати театр», — якось сказав Ярослав Федоришин, засновник театру «Воскресіння».
Що це? Витівка долі чи прекрасний момент для втілення мрії?
Це щасливий театральний шлях одважних творців — актора та режисера Ярослава Федоришина з дружиною Аллою Федоришиною, актриси Людмили Петруленкової, акторів Володимира Мовчана і Володимира Колчинського, художника Валерія Толмачова й театрознавиці та завідувачки літературної частини Галини Канарської. Вони покинули минуле і впевнено рушили в невідомість.
Це була творча подорож, власний театральний експеримент, де мрії ставали реальністю і кожен крок уперед приносив нові враження і випробування. Самовідданість ідеї та постійна праця привели до втілення амбіційного задуму.
Прийшов час дати театру ім’я, яке, як таємниця воскресіння Христа, буде зберігати дух таємниці театру. Так народилася світла назва «Воскресіння», що несе в собі народження нового, частинку загадковості та духовності театру.
Здійснилася мрія режисера Ярослава Федоришина — театр «Воскресіння» знайшов своє місце під сонцем у будівлі колишнього кінотеатру для дітей «Піонер». Хоч і без ремонту, без великої сцени і великого залу, але в кожному виступі, у радісних обличчях глядачів, у їхніх перших благословеннях було відчуття, що театр живе та дихає.Це був початок творчого тандему, театру експерименту.
Від сцени театр поступово прийшов до вуличних вистав, відкриваючи новий естетичний простір. «Воскресіння» став одним із перших, хто вивів на вулиці театральне дійство з постановками.
Багато вистав лунало вперше в Україні саме на сцені театру «Воскресіння», як-от «Дорога до Дамаска» Августа Стріндберга, «Гірські Велетні» Луїджі Піранделло, «Повернення додому» Гарольда Пінтера та інші.
Так народжувалася історія театру «Воскресіння», де мрії та творчість переплелися в неповторний таємничий виступ, що до сьогодні навіює глядачам віру в безмежність театральної магії.

Людина з безмежним духомЩо є театр для його творця?Невичерпний резервуар натхнення…
Ярослав Васильович Федоришин жив театром, володів ним, навіть, коли залишав його за порогом свого міста. Його життя було не просто пов’язане з театром — воно було втіленням творчості, що жевріла в його серці. Кожна постановка, кожна роль і кожен акорд були створені разом із коханою дружиною Аллою Луківною Федоришиною, заслуженою артисткою України. Вони зіткали власний театральний світ, де життя і театр сплелися в одне нерозривне полотно.
Ярослав Федоришин вмів зазирнути в душу кожного актора. Він любив своїх акторів батьківським теплом і саме ця любов до сьогодні утримує театр, як священне місце.
Як режисер, Ярослав Федоришин, вдивлявся не в зовнішню оболонку вистави, а в її серце, що здатне розмовляти з глядачем мовою, яку чудово розумів маестро — мовою мистецтва.Його воля, енергетика, внутрішнє сяйво створювали невидимий оберіг для театру, для кожної ролі й кожного актора.
Своїм великим талантом і водночас простотою в спілкуванні, Ярослав Федоришин завоював визнання не тільки в Україні, а й поза її межами.
Театр «Воскресіння» — це його духовна спадщина, це місце, де актори і глядачі стають частиною неймовірного й неповторного світу.

Творчий колектив
Ярославу Федоришину вдалося створити унікальну театральну домівку, де кожен відчуває себе важливою та цінною частиною великої творчої родини. Це щось більше, ніж простір для роботи, це місце натхнення, розвитку таланту, справжнього покликання і любові до мистецтва.
Команда театру є цілісним злагодженим механізмом, який запустив Ярослав Васильович разом зі своєю дружиною Аллою Луківною. Як батьки театру, вони виплекали покоління талантів, що працюють у творчому колективі «Воскресіння» і створюють атмосферу, де кожна постановка набуває нових вимірів та значень і стає виставою-подією для глядачів.
Справжня магія театрального мистецтва, яку глядач спостерігає в театрі «Воскресіння» народжується від тісної співпраці всієї команди: акторів, режисерів, освітлювачів, машиністів сцени, сценаристів, художників, адміністраторів та інших митців. Усі, хто працює в колективі театру, вкладають часточку своєї душі, своїх емоцій та почуттів у кожну виставу, кожен фестиваль чи проєкт, щоб зробити його якісним і незабутнім для глядачів.
«… і всі люди, які працюють у театрі, вони є невід’ємною частиною цієї магії…»

Вуличний театр
Театр просто неба народився з ідеї Ярослава Федоришина розширити межі театрального простору. Геніальний режисер вдався до сміливого кроку і вирішив перевтілити затишні міські вулиці та площі на велику сцену для феєричних вистав, аби ще більше львів’ян і гостей міста змогли відчути дотик магії театрального мистецтва.
Ярослав Федоришин є одним із перших режисерів в Україні, що переніс театр на вулицю, почав творити вистави просто неба й показав усю естетику вуличних вистав. А згодом започаткував вуличний фестиваль на «Золотому Леві». Це стало справжнім святом емоцій для мешканців і гостей Львова.
Вуличні дійства, карнавали з феєрверками, музикою, веселощами, талановитими акторами на ходулях зачаровують серця глядачів і дають можливість доторкнутися до того видовищного театру, який був у давнину.
Серед найбільш очікуваних і найбажаніших вуличних вистав театру є «Ангели спускаються з неба», «Глорія», «Йов», «Сни за Кобзарем», "Зустріти Просперо", "Па-де-де".
У кожному куточку Львова Ярослав Федоришин бачив потенціал для театральних вистав, які б підносили дух міста і притягували тих, хто шукає див, захоплень, нових вражень та незабутніх емоцій.

Фестиваль «Золотий Лев»
Щоосені у Львові оживає подія, що об’єднує митців і глядачів навколо однієї ідеї — ідеї творчості, експерименту та новаторства. Це подія, де зустрічаються таланти, де відбувається обмін досвідом, спілкування з різними творчими людьми — міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев».
Завдяки зусиллям Ярослава Федоришина, його витонченому режисерському смаку фестиваль став невід’ємною частиною театрального життя Львова.
«Золотий Лев» — це не лише можливість бачити феєричні спектаклі та вистави, а також можливість побачити театр очима різних культур і національностей. Завдяки Ярославу Федоришину фестиваль збирав представників театрального мистецтва з усього світу, що робив його подією міжнародного характеру, розширював культурний горизонт глядачів.Унікальність фестивалю в тому, що кожен відчуває себе частиною великого та неповторного експерименту.
Із часу створення фестиваль «Золотий Лев» прийняв понад 300 театрів і 4000 акторів із понад 60 країн світу.
Щороку глядачі з нетерпінням чекають «Золотого Лева», аби знову відкрити для себе нові театральні шедеври та відчути «класику очима експерименту». Адже фестиваль не припиняв свого існування, навіть в найскладніші часи пандемії та війни. 

Місце, яке надихає
Ступаючи на поріг театру «Воскресіння», глядач поринає в подорож світом творчих експериментів із режисурою, сценографією, костюмами, декораціями, навіть із пластикою та тілесністю. Кожна постановка театру, якою б складною вона не була, залишає глядача з надією, теплом і світлом у серці.
«Воскресіння» є місцем, куди приходять не лише за спектаклями, а й за частинкою душі творчого колективу й заради власного душевного натхнення. Адже кожна вистава театру — це не тільки розвага, але і глибина думки й почуття, які залишаються з глядачем після відвідування театру й надовго проникають у серце й розум.
Люди, які прагнуть до розуміння і натхнення, об’єднані спільною любов’ю до мистецтва та бажанням розширювати світогляд, від молоді до старшого покоління — саме такою є сьогодні аудиторія театру «Воскресіння». Театру, що продовжує свою творчу мандрівку, надихаючи та вражаючи щоразу новим експериментом.