Метаморфоза, сповідь, фантасмагорія
Найгарніший будинок міста залишився без номера. В його мешканців немає імен. Художник, Жінка і Старий — так їх називають.

Художник — втомлений від людей, він ізолював себе у власному внутрішньому світі та нікого туди більше не пускає. Навіть тих, кого любить. Вони кажуть, він злий.

Жінка — зморена почуттям покинутості, вона відчайдушно кидається у всі боки, але раз-у-раз повертається додому з надією, що на цей раз її помітять. І щоразу помиляється. Вони кажуть, вона нещасна.

Старий — готовий покинути цей світ, він обертається назад і бачить усе своє життя як на долоні: дитинство, перше кохання, втрату. Усе, що від нього залишилось — спогади. Вони кажуть, він божевільний.

В них завжди були відчинені двері. Але щастя вони так і не впустили. Чому? Тому що такі вони люди — шукають його по світу, коли воно перед ними.
Режисура, сценографія та костюми - Алла Федоришина, Засл.артистка України