Хоральна притчаУ найтемнішу ніч не згуби свого світла, воно осяє новий шлях
Коли все забирають — що залишається?
«Йов» - це не просто історія страждання.
Це вистава про межу, де людина залишається сам на сам із Богом, тишею і собою.

Хоральна притча, де слово переходить у спів, а біль - у молитву.

Це вистава, яку не дивляться. Її проживають.
«Усі поринали в дивну медитацію: актори видавалися то великою родиною, то незнайомцями на велелюдному базарі, то прокаженими. Вони ходили із дзвіночками й відсахувались одне від одного — замкнений лепрозорій, і ніхто не подасть води, бо нікого немає чистого. Вони розсипали яблука, запалювали свічки, ридали й голосили, виростали до велетенських розмірів і, головне, — співали, співали, співали…» (Нонна Стефанова, Кіно-Театр)
Режисер - Ярослав Федоришин, Засл. діяч мистецтв УкраїниСценографія та костюми - Алла Федоришина, Засл.артистка УкраїниКомпозитор - Мирон Дацко